Догори
24.01.2019

Публічний імідж: один фрик на іншого не схожий

Кожному хочеться привернути до себе увагу, але чи є сенс будувати свою репутацію на хиткому фундаменті фриковості? Особливо, якщо це не справжня девіантність, а такий собі перформанс «на продаж».

На публічний імідж теж впливає мода. Є історичні періоди, коли громадськість вітає стоїчну стриманість і аскетизм, в інші часи захват викликає пишність і в житті, і в риториці. Епоха постмодерну, коли зійшли нанівець всі заборони, забулися всі табу та до невпізнанності змінилися соціальні норми, зробила популярним девіантну поведінку. Усе логічно: якщо норми більше немає, то й відхилення від неї – вже не відхилення, а більш або менш «фолящий» креатив.

Щоправда, найчастіше це спосіб життя не «для себе», а певний перформанс «на продаж». Різниця між фриком за своєю природою та фриком «про людське око» – як між ідейним хіпі та хіпстером, що понтує. Тобто по лінії «справжнє – підроблене».

Справжню девіантність сховати неможливо – вона проявляється ще в шкільні роки і не полишає до пенсії. А от фальшива – то маска, яку носій скидає, переходячи з публічного життя в приватне.

Звідси й наслідки для репутації. Підроблений девіант (простою мовою фрик) – в принципі, мазохіст. Наочний приклад – наші сучасні чиновники. Вони дуже хочуть випнути до неможливості свою демократичність і прихильність ліберальним принципам. Їздити на велосипеді та у метро, літати економ-класом, підтримувати веганів, феміністок, ЛГБТ, охочих перепливати через закриті для судноплавства протоки та бігати юрбою по вулицях, перекритих для мами з дитиною, що їдуть до лікарні. Хоча десь у глибині душі (або й не дуже глибоко) у них таїться туга за версальською позолотою, домостроєм із шаріатом, заокеанськими островами та яхтами, на палубі яких є річка для перегонів яхт меншої водотоннажності. Життя на розрив між щиросердним потягом і нав'язаним політичною доцільністю способом життя найчастіше призводить до важких душевних розладів, а от цілісна репутація не виходить.

У прозорому світі соцмереж треба займатися не сторітелінгом (розповідати історії про своє життя), а сторілівінгом (реально проживати яскраву історію). Отже, слід мінімізувати протиріччя між словом і ділом, публічним і приватним життям.
Те саме відбувається і з нечиновними фальшивими фриками. Жила графоманка, яку ніхто не знав, проте вона вважала себе письменницею, страждаючи від невизнаності. Потім заради піару пройшла напівоголеною по поруччю мосту над рікою. ЗМІ багато писали про подію – але не з позиції госпіталізації дами до психіатричного відділення, а про її тонку душевну організацію та фриковість. От тільки від цього попит на її твори у видавців не з'явився. Аналогічно і мат-перемат теж не в кожного, хто вбачає в цьому силу та брутальність, виходить.

А от справжня фриковість – сила стихійна, особливо якщо природні риси особистості правильно використовувати. Враховуючи плин часу та не будучи дослідником-біографом, складно судити, ким реально був Сальвадор Далі. Базова девіантність у його випадку, безумовно, в наявності. Проте в наявності й уміння (нехай частково завдяки зовнішньому впливу) зробити фриковість привабливою та монетизувати її. Видатна зовнішність, екстравагантні вчинки (наприклад, прихід на персональну виставку у водолазному костюмі), стилістика картин та інших творів наштовхує на думку, яку я сформулювала так:

Схили коліна перед генієм Далі,
Цінуй захоплено його розмах.
Піарник не опиниться на мілині,
Ясна річ, якщо хлопець не дасть мах.

При всьому цьому слід розуміти, що бути фриком стає все складніше. У людства імунна відповідь настає лише у разі надвисокої дози подразника. А до таких жертв готові одиниці. Кожному хочеться привернути до себе увагу, але не кожен здатен прибивати геніталії до дорожнього покриття. Тому й фрики бувають глобального масштабу (а-ля леді Гага), масштабу країни та масштабу містечка. Для мешканців далекого села або носіїв патріархально-архаїчної культури і мініспідниця може стати викликом суспільству.

Тож якщо ви все ж таки вирішите спробувати будувати свою репутацію на хиткому фундаменті фриковості – будьте обережні! Для початку зрозумійте, наскільки девіантний імідж відповідає бажаному способу життя та наскільки він сприятиме досягненню омріяних цілей. Звісно, кожен має право на безцільний креатив заради власного задоволення, але якщо ви не спадкоємець величезного статку, то імідж відчайдуха не може бути вічним. А головне, щоб у вас вистачило щиросердних сил щодня відхилятися від норми й дивувати людство. Інакше може вийти, як у крокодила в анекдоті:
«Повзе крокодил, бачить – мавпа на ліані крутить «колесо». Запитує у неї: «Що ти робиш?» Мавпа відповідає: «Викаблучуюся». Сподобалася крокодилові ідея, поліз і він на дерево. Видряпався нарешті, вчепився короткими лапками за ліану – і шльопнувся донизу. А мавпа йому зверху кидає: «Викаблучуватися теж уміти треба!»


Теги: